назад

Стаття: Ґенеза формування промислових комплексів у межах міста (на прикладі Львова)

Кер. Сергій Іванов-Костецький Арх. Галина Іванова-Костецька

УДК 72.03

Постановка проблеми. Актуальність теми дослідження полягає у тому, що усвідомлення історичної та архітектурної ролі промислових об’єктів в динамічному міському середовищі, дає створення підоснови для подальших рішень щодо їх реабілітації.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Робота є продовженням серії публікацій автора з дослідження архітектурної реабілітації індустріальної спадщини.

Формування цілі статті. Метою дослідження є висвітлення історичних етапів становлення промислового виробництва у Львові.

 

Розвиток промислових підприємств в місті – це історичний процес, який залежить від багатьох факторів. Технологія виробництва, спосіб доставки на підприємство сировини, або напівфабрикатів та вивіз готової продукції, об’єм виробництва і кількість працюючих на окремих підприємствах, характер та кількість шкідливих речовин, що виробляє підприємство, тривалість робочого дня та спосіб розселення працюючих і т. п. – ці фактори на кожному з етапів визначають конкретну форму архітектурно-просторової організації виробництв. Сьогодні організація промислових виробництв в місті не може вважатися як щось завершене. Наприклад внаслідок змін, які на наших очах відбулися в промисловій технології, змінилася тенденція стосовно суворих вимог з виносу всіх без виключення промислових підприємств з сельбищьної зони, що, не так давно було незаперечним фактом. На практиці часто зустрічається факт, коли архітектурний образ промислового підприємства в місті не є раз і назавжди закріпленим, а поступово змінюється: будуються нові (інколи) або реконструюються існуючі виробничі корпуси, відбувається безперервне вдосконалення благоустрою заводської території або художнього оформлення. Відомо, що територія промислового підприємства, яке розміщене посеред міської забудови, більш ніж достатньо насичена інженерними комунікаціями та обладнанням. У Львові коштовний кожен квадратний метр землі. Тому постійно відбуваються потуги по раціональному використанню цієї землі – знову і знову пристосовуються заводські комплекси під нові функції прямого та іншого характеру, що трактується сучасними ринковими відносинами.

Хоча, при цьому не треба відсікати генеральну скерованість історичного розвитку промисловості. Під час проектування потрібно намагатися передбачити напрямок розвитку міського промислового комплексу в подальшому, а для цього невід’ємним є знання історичної компоненти міста. Нижче наведено аналіз розміщення виробництв та формування промислової архітектури на прикладі міста Львова, хід розвитку якого характерний для більшості історичних міст західної частини України.

Епоха розвитку ремісничого виробництва у Львові відноситься до поч. XV-XVІІI ст. [1]. Робочі місця не відділялися від житла, як наслідок їх архітектурний образ мав всі риси громадської архітектури цієї епохи. На прямокутній будівельній ділянці зі сторонами 10-12 м по вулиці та 20-30 м вглиб кварталу розташовувалися кам’яниці з сінами і торговими або виробничими приміщеннями на першому поверсі та житловими – на другому. Протягом п’ятьох століть (XV-XIX ст.) техніка та знаряддя праці майже не змінилися. У XV-XVІІ століттях тільки в декількох видах виробництва застосовувалася механічна сила. Частіше всього це були водяні млини, які використовувалися при виготовленні круп, паперу, пороху, для приведення в дію важких молотів та шліфувальних станків. Але вони, як правило, розміщувалися за межею міста поблизу річок.

На поч. XVІІІ ст. формується виробництва нового типу – укріплені моно фактурні майстерні [2]. Виробництво поступово переходило з центра міста в тодішні приміські зони поблизу головних доріг.

Поява перших заводів і фабрик відбулася в кінці XVІІІ- поч. XІX ст.. Кількість працівників в них була не значна – від 20 до 180 людей. Перша парова машина на підприємствах міста була встановлена в 1841 р. [3], переважало кустарне виробництво, машинобудівних підприємств не було.

Розвиток залізничного вузла, проведення нових шляхів вплинули на планування міста. Так, створення залізничної станції в Підзамче спричинило більш активний розвиток північної частини міста. Поблизу залізничних шляхів зводилися будівлі та споруди промислового та складського характеру, як правило вони мали не виражений та не яскравий архітектурний образ.

В 1910 р. завершилося будівництво останньої залізничної лінії вузла, що з’єднує Львів з Луцьком. До цього часу було здійснено ряд інженерних та економічних заходів (будівництво електростанції, проведення водопроводу, телефону, трамвайних ліній), завдяки виробництво у Львові досягнуло вищого рівня розвитку.

Розміщення промислових підприємств у Львові залежало від виду виробництва та інтересів власника. Практично вся міська територія була більш чи менш рівномірно насичена підприємствами різної величини. Так, виробництва будівельних матеріалів, які були необхідними для міста з активним розвитком, розташовувалися поруч з місцями виробітку сировини: фабрики цементних виробів розміщувалися на східній окраїні міста біля піщаних кар’єрів, цегла вироблялася неподалік покладів глини. Галузі, що виникли на базі ремісничого виробництва, зберігали своє первісне розташування на плані міста: в центральній частині, в основному в житлових будівлях, продовжували розвиватися підприємства з виготовлення одягу та взуття [4]. Найбільші з них займали по декілька поверхів в одній будівлі. З появою фабрик тип міської промислової споруди розвивався від невеликого майданчику під навісом через конгломерат будівель до окремо стоячому виробничому корпусу, прямокутному в плані з чітким рішенням плану та фасаду (рис.1).

 

Рисунок 1. Схема розвитку типу міської промислової споруди [3]: а — навіс; б — конгломерат будівель; в — окремо стояча споруда.

На північ від центру міський пейзаж стає більш індустріальним: там звели декілька виробничих корпусів заводського типу. Близькість до центру спричинила концентрацію в районі станції Підзамче промислових підприємств різних галузей: хімічної, харчової, взуттєвої, металообробної. Кількість працівників підприємств цього району в 1938 р. не перевищувала 300 людей.

На захід від середньовічного центру міста розвивався новий центр торгово-банківського характеру. Хоча тут розташовувалися промислові підприємства – поліграфічні, паперові вироби, галантерейні. З наближенням до головного залізничного вокзалу і їх число збільшувалося, і заводські території тут межують з жилими будівлями. А за межами міста утворилися робочі поселення. Там діяли деревообробні підприємства, торфорозробки, хлібозавод.

По композиційній побудові генеральні плани підприємств поділялися на периметр альні, центричні і паралельні. Периметральна схема найбільш поширена, що є природнім при розміщені підприємства на невеликих ділянках посеред міської забудови. По сторонам ділянки розміщувалися виробничі, адміністративні та житлові будинки та споруди. На ділянках розміщених посеред житлової забудови застосовувалася також центрична схема генплану, коли головний виробничий корпус вільно розміщувався в центрі заводської території, а межі ділянки забудовувалися допоміжними та житловими будівлями.

Паралельні схеми генпланів можна рахувати похідними від центричних, які при подальшому розвитку отримували структуру декількох паралельних рядів виробничих корпусів. Але частіше всього центричні схеми генпланів, зберігаючи принцип своєї побудови переходили у конгломерат різнохарактерних будівель, розміщених посередині ділянки [3].

Фасади фабричних будівель в більшості випадків відображали їх утилітарний характер. Проектування промислових будівель не входило в сферу діяльності архітектора, хоча деколи його запрошували для прикрашення створеного інженером проекту. Такі технічні споруди, як димові труби та водонапірні вежі, часто прикрашалися декоративними елементами. Особлива увага приділялася архітектурному образу головним адміністративним будівлям та житловим будівлям власників, якщо вони розміщалися на території фабрики. Адміністративні будівлі, що виходили фасадом на вулицю, прикривали заводські корпуса від ока перехожого та покращували зовнішній образ підприємства загалом.

Найгірша була ситуація з підприємствами, які в ході свого розвитку міняли вид продукції чи виростали на базі іншого заводу, що негативно відзначалося на архітектурних рішеннях. Хоча, слід зазначити, що при всіх їх недоліках, старі заводські корпуса цікаві як пам’ятники історії техніки та промислової архітектури ХІХ ст.. Після модернізації старі корпуса намагаються залишити недоторканими[1]. Наявність таких пам’ятників створює специфічний образ і атмосферу, допомагає заводу дотримуватися старих традицій.

Після Другої Світової війни, незважаючи на важку ситуацію в місті, було відновлено життєво важливі підприємства. Було прийнято рішення реорганізувати Львів у великий індустріальний центр України. Таким чином, у Львові було побудовано автобусний, електроламповий, склозавод, завод телеапаратури, трикотажну фабрику, підприємства харчової промисловості, а також була відновлена і збільшена потужність електростанції.

Автори першого генерального плану архітектори А.В. Натальченко та Г.Л. Швецко-Вінецький [2] запропонували зберегти на титлових територіях підприємства місцевої легкої і кооперативної промисловості, які не потребують влаштування нових під’їздів та залізничних шляхів. Для великих заводів і фабрик передбачалося створення трьох промислових районів. Однак умови промислового будівництва внесли свої корективи, і не всі вимоги генплану було виконано.

Характерною особливістю післявоєнного будівництва було зведення великих промислових підприємств на колишніх окраїнах міста біля основних транспортних магістралей. Значно збільшилися в габаритах цехи. В архітектурному оформленні будівель домінували декоративні елементи класичного стилю. Збільшилась висота поверхів, часто застосовувалися багатоповерхові будівлі. Підприємства поступово займали видне місце в системі архітектурних ансамблів міста (рис.2). Зросла їх економічна значущість.

 

Рисунок 2. Фрагменти панорам Львова [3].

Будівництво промислових підприємств змінило образ та силует транспортних магістралей міста. Відбулися зміни і самому транспортному каркасі. Великі корпуса заводів і фабрик стали архітектурними акцентами. Разом з багатоповерховими житловими будівлями вони утворюють масштабні комплекси і ансамблі [5], та активно впливають на враження споглядача, які виникають при русі по транспортним магістралям міста.

Велика кількість заводів зберегли своє місце розташування посеред житлових районів, так як особливість Львова є наявність в ньому середніх і великих підприємств, виробничий процес яких не погіршує житлові умови, що дозволяє більш гнучкіше підходити до розвитку тут промисловості. Відсутність території для влаштування перед заводських площ та організації необхідної кількості точок культурно-побутового обслуговування інколи приводить до замкнутості підприємства по відношенні до міста.

Висновки. Індустріальне минуле тісно пов’язане з історією архітектури, історією техніки і інженерними спорудами. Багато промислових об’єктів, чи то заводи, чи то складські приміщення, заслуговують на те, щоб бути взятими під охорону держави, якщо взяти до уваги їх архітектурно-стилістичні особливості а також кількість закладених в них інновацій. Такі споруди є не тільки матеріальними носіями матеріальної пам’яті, етнологічним матеріалом, та свідоцтвом технічної сміливості в реалізації, але також можуть бути просто архітектурними пам’ятками, котрим під силу викликати певні емоції.

 

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

  1. Іванов-Костецький С.О. Ґенеза промисловості Львова у феноменальному часовому, просторовому, дійовому і архітектурному вимірах – Харків: ХДАДМ, №1, 2, 3/2008, С.204-208.
  2. Илгунас А.Ю., Илгунас М.А., Рудницкий А.М. Промышленные сооружения в композиции исторически сложившихся городов. – М. Стройиздат, 1983, С.17-25.
  3. Илгунас А.Ю. Исследование композиционной значимости промышленных предприятий в исторически сложившемся городе (на примере Львова): Автореф. …канд. арх.:18.00.03 – М., 1974 – 21 с.
  4. Іванов-Костецький С.О., Проскуряков В.І. Історичні ремесла як складова театралізованих видовищ в українських містах (на прикладі Львова) // Вісник Національного університету «Львівська політехніка»: Архітектура. – Львів: Вид-во Нац. ун-ту «Львівська політехніка», 2009 –№ 656. – С.135-139.
  5. Тютюнник Ю.Г. Объекты индустриальной культуры и ландшафта – К.: Изд.-печ. компл. Уни-та «Украина», 2007 – С. 15-27.

 

ВКЛАДЕННІ ЗОБРАЖЕННЯ: